НАВЧАЛЬНА ПОЇЗДКА

Я вважаю дану поїздку найціннішим подарунком за 20 років громадської діяльності в сфері захисту прав людей з інвалідністю. Мабуть, я дійсно, зробила щось дуже гарне, раз я отримала можливість потрапити в цю команду правозахисників. Я та мої друзі дуже радіють, що наша діяльність отримала таку підтримку, отже громадські організації інвалідів регіонального рівня працюють переважно лише з НГО інвалідів, начебто люди з обмеженими фізичними можливостями – це не люди в середині громади, і вони живуть іншими цінностями та ідеями. Дана команда була дуже толерантною, уважною, в чомусь інтегрованою, адже я маю пересуватися на візку, і завдяки розумінню організаторів та учасників не відчувала проблем та незручностей. Особливо завдяки підтримці організаторів.

Більшість отриманої інформації було для мене несподіваним відкриттям, отже організація, яку я очолюю, працює використовуючи державні правові механізми, інше кажучи, ми прагнемо запустити ці механізми, які не працюють. Завдяки Національній Асамблеї інвалідів України, я та моя команда знали про такий правовий документ, як Конвенція ООН про права інвалідів, за підписання та ратифікацію якої ми спільно боролися з іншими громадськими організаціями інвалідів — це був збір підписів, громадські слухання, семінари, словом Конвенція — єдина надія українців з інвалідністю на гідне життя.

Через 1, 5 роки цей документ став прямим зв’язком щодо підписання Указу Президента України 588/2011 «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями» в меті якого сказано: «розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями, утвердження і забезпечення їх прав, реалізації положень Конвенції про права інвалідів, ратифікованої Законом України від 16 грудня 2009 року № 1767–VІ».

Лідери громадських організацій інвалідів, добре розуміють, що те, як буде працювати цей Указ, як він буде виконуватися і, як буде розумітися громадою дана Конвенція, залежить напряму від нас, але дізнатися з прямих вуст про діяльність Комітету ООН про права інвалідів, почути про плани, перспективи, проблемні моменти та почути запрошення до написання альтернативного звіту – це зовсім нове розуміння та відчуття того, що верховний комісаріат ООН з прав людини – це не країна чудес, а зовсім реальна, діюча Міжнародна структура.

Враховуючи те, що я людина творча, мені, дійсно, ця навчальна поїздка нагадувала якусь фантастичну країну, де ідея прав та свобод людини, є найголовнішим, не дивлячись на те, що всі модератори розуміють – для того, щоб «настроїти» світ на дану хвилю необхідно надзвичайно багато зусиль та часу. Мене вражало те, що всі працівники управління верховного комісаріату ООН з прав людини, а також інших міжнародних організацій (Міжнародної федерації з прав людини, Міжнародної служби з прав людини, всіх комітетів, систем, служб, відділень) не тільки об’єднані однією ідеєю, є професіоналами вищого рівня, але й те що вони представляють найгрізніші національності, народності, культури, мають великий правозахисний досвіт, набутий під час роботи в найгарячіших крапках світу, а ще, те, які вони привітні та схильні до співпраці.

Можливо тому вся інформація, яку на протязі п’яти днів я отримала була для мене надзвичайно важливою, цікавою, новою, такою, яку мені необхідно трансформувати для надання вітчизняним НГО та соціальним партнерам.

Сесії «Мандат та діяльність Управління верховного комісару ООН з прав людини» (модератор Vrej Atabekian) та презентація Координатора тренінгових програм та розвитку зв’язків (Jose Doria — працює в системі договірних органів з прав людини) зрозуміло та чітко пояснили місію, стратегію та напрямки роботи УВКПЛ, що до даного часу для мене було надзвичайно абстрактним.

Мені запам’яталася гостинність та відкритість Постійного представництва України при відділенні ООН та інших міжнародних організацій в Женеві. Дуже сподобалися ідеї нашого представництва, спрямовані на передбачення складних ситуацій в країнах (превенція), увага та бажання співпраці з НГО. Звичайно, вразила штаб квартира ООН в Женеві, спочатку великі зали, потім різноманітні картини, портрети відомих правозахисників, і вже, зовсім фантастичний сесійний зал (дизайн вражає), де відбувалася 18 сесія Ради ООН з прав людини, за якою ми спостерігали з балкону для відвідувачів.

Тема універсального періодичного огляду, яка зв’язувала практично всі сесії відкрила особливу місію УВКПЛ, її зв’язок з мировою спільнотою, державами, розуміння проблематики країн, особливостей, толерантний нагляд, який здійснюється за країнами, та УПО, який отримується від країн в певний час. Дана тема, відкрила також можливість НГО, долучитися до даної місії, розробивши та надавши в Управління верховного комісару ООН з прав людини не тільки свій звіт, а й свої рекомендації. Важливим є добре ставлення та бажання співпраці працівників різних комітетів, систем, відділень із НГО, а також необхідність поділитися професійними знаннями та надати максимум інформації.

Правозахисний підхід, про який розповідав Thomas Pollan, є тим механізмом, який можна ефективно використовувати в своїй діяльності, і, звичайно сесія Caroline Harvey, яка розповідала про діяльність комітету з прав інвалідів, викликала в мене особливе зацікавлення. Я радію тому, що комітет розглядає поняття інвалідності, як людське різноманіття, що є дуже цікавою та прогресивною думкою, яка може подолати великий пласт суспільних стереотипів до людей з інвалідністю. Також я відмітила, що фахівці різних комітетів звертають увагу на захист прав людей з інвалідністю, (наприклад спеціальний доповідач з питань культурних прав).

Можливо тому, мені дуже запам’яталася Оюна Умураліева – офіцер управління верховного комісара з прав людини, яка розповідала про діяльність незалежного експерта з питань захисту культурних прав (мене це дуже цікавить тому, що я за фахом соціолог культури, і темою моєї дипломної було «Право людей з інвалідністю на соціокультурну допомогу»). Мені це дуже близько, отже я вважаю, що духовність, яка міцно пов’язана із культурою, є найважливішими чинниками розвитку людини, країни, світу. Мені було дуже радісно що в цьому напрямку, особливу увагу приділяють людям з інвалідністю, які не мають можливості на рівні з іншими долучатися до культурних скарбниць та розвиватися особисто. Тут вже річ заходить про освіту, яка поєднана з культурою, тому ці два комітети активно співпрацюють.

В мене багато вражень від доступного транспорту, доріг без бордюрів, доступного для людини на візку готелю, аеропорту, інфраструктури взагалі, посмішок оточуючих. Мені дуже сподобався Вреж Атабекян – працівник управління верховного комісару ООН з прав людини, який спільно з ПРООН зміг організувати таку змістовну, насичену програму, цікавився нашими враженнями, допомагав, знаходив дуже цінну літературу, знайомив з іншими фахівцями управління. Наприклад, за його допомогою я потрапила у бібліотеку управління, отримала багато інформації, познайомилася із Алфією Казановою (фахівець бібліотеки), яка допомогла мені знайти необхідні матеріали, навіть роздрукувала та прошила (за особистим бажанням). Така увага є дуже приємною.

Я, як і всі, учасники навчальної поїздки, відчували симпатію, позитив, віру, та запрошення приєднатися до цієї масштабної правозахисної команди, що також, є дуже важливим та перспективним, як для кожного особливо — так і для всіх разом. Якісність та важливість інформації, яку я отримала, була для мене неочікуваною за масштабністю та важливістю, тому на даний момент для мене замало часу для того, щоб сформулювати все, з чим прагну працювати на папері.

Мені більше ніж комусь було відчутно наскільки є міцною та потужною команда ПРООН в Україні, представники якої були поряд під час навчальної поїздки. Ця команда повністю відповідає правозахисній місії управління верховного комісару ООН з прав людини.

Тетяна Баранцова
Голова ЛОМГО «АМІ-Схід»,
Представник
Національної Асамблеї інвалідів України
у Луганському регіоні