DSCF7434.jpg

На шляху до безбар’єрності

Важко уявити проблеми людей з інвалідністю, які мають важкі обмеження, в ситуації, коли навколо, як в страшному фільмі, виє сирена, гудять літаки та лунають постріли. Нереальна реальність. Не можливо собі уявити, як важко збирати якісь речі та документи і залишати дім, рідний край, близьких, все найдорожче і виїжджати в нікуди. Особливо якщо людина пересувається на інвалідному візку, на милицях, незрячі, інсулінозалежні, ті, хто має потребу в гемодіалізі, інші люди з інвалідністю…. А як важко мамі на візку, жінці з інвалідністю, яка відповідає за батьків.

Лише невелика частина людей з інвалідністю поселені в санаторії та пансіонати в Одеської, Вінницької та Київської області де, хоча і важко, але вже 10 місяців мешкають люди з інвалідністю зі Сходу України.

В Одесі – близько 1000 осіб.
В Вінницькій області – зареєстровано 2960 людей з інвалідністю.

 

Але це зовсім мала частина від всієї кількості вимушених внутрішньо перемішених осіб з інвалідністю, які самотужки вирішують всі питання людей, які зазнали війну та лишилися всього найнеобхіднішого.
За даними Міністерства соціальної політики України в результаті трагічних подій вимушеними переселенцями стали 24 000 людей з інвалідністю, з яких більша половина — жінки та діти.

Сплата за житло не залишає ресурсів на харчування, зовсім не має за що купувати ліки.

Зазвичай, ці родини не мають Інтернет – бо кожна копійка на рахунку. Ця категорія людей з інвалідністю — переселенців позбавлені інформації; про людей, які самотужки, поодинці вирішують багатоскладові питання не знають волонтери та фонди.

Ситуації іноді зовсім критична.

 

За висловами жінки з інвалідністю, яка мешкає в Київській області, та знімає самостійно житло з донькою — підлітком, ситуація стала зовсім сумною коли вона прийшла в районну лікарню. «З початку я не могла потрапити в лікарню – бо там хоч і є пандус, але зі швелерів. Потім в реєстратурі мені сказали, що мені потрібно в райцентрі купити чисту карточку. Потім заплатити внесок, потім не знала, як потрапити до лікаря на другий поверх. Медичні працівники дивилися на мене, як на диво. Кажуть, що в них в районі не має інвалідів, які самостійно приїжджають на візках в лікарню. Лікар до мене так і не вийшла – в неї була велика черга. Так ми і поїхали додому…»

 

Проведення аудитів доступності в лікарнях за проханням самих переселенців з інвалідністю, особливо жінок з інвалідністю, з дітьми, дуже важливо, адже перше за все це надасть можливості зрозуміти лікарям та керівництву лікарень, що в них з’явилася нова категорія пацієнтів.
Ми маємо надію на розуміння.
Маємо надію, що інформація про переселенців з інвалідністю надасть можливості створити в лікарні супровід даної категорії, хоча би спочатку. Адже люди не мають знайомих, вони не знають до кого звернутися, вони мають великі проблеми, які можна вирішити лише своєю доброю волею.

Так, за підтримки самих людей з інвалідністю, вимушених переселенців з Луганської та Донецької області були проведені аудити доступності районних лікарень в м. Бровари, м. Березань, в Баришевському районі. Є велика потреба щодо медичного забезпечення в місті Ірпінь, Бородянка, Вишневому, та інших районах Київської області де мешкають люди з інвалідністю, вимушені переселенці.

Ми дуже вдячні Віталію Святошенко за допомогу в проведенні аудиту доступності!


 

На фото: Баришевська районна лікарня.

Пандус є на задньому дворі! Пандус ненормативний, так як ні його кут ні довжина не відповідають ДБН (кут 20 градусів, довжина 2 метри, другий поручень відсутній) необхідний кут — 10 градусів, довжина даного пандуса по ДБН — 4.5 метра.

Далі при вході до лікарні є ще один ненормативний і небезпечний пандус, без поручнів і з дуже гострим кутом! В лікарні ліфта немає, туалет на 1-му поверсі повністю недоступний (ширина дверей 45 см) – недостатньо.

Дуже важливо, щоб лікарі мали можливість проконсультувати людину, бо на другий поверх піднятися можливості не має.

Ми щиро дякуємо Всеукраїнській програмі «Здоров’я жінок України» за підтримку та допомогу!

 Прес центр ЛОМГО «АМІ-Схід»