На пути к инклюзии

     В українських школах з’явилася нова посада — асистент учителя. Ці фахівці працюють у закладах з інклюзивною формою навчання. У Києві таких шкіл лише шість. Експеримент запровадили кілька років тому, і вже досягли неабияких успіхів. Чи готова система освіти до змін — Олеся Варламова далі.

   — Звичайний урок у ніби звичайному класі. Але замість одного вчителя тут два педагоги. Один з них допомагає дітям з особливими потребами засвоїти матеріал.
     — Листя!

     Першокласник Максимко навчається розпізнавати звуки разом з іншими дітьми. У нього вади слуху, тому асистент вчителя — вона ж сурдоперекладач — для нього трохи повільніше вимовляє завдання. Каже, хлопчик і ще п’ятеро дітей з такими ж проблемами роблять успіхи.

     Людмила Варнакова, асистент учителя, сурдоперекладач:

    — Почали більше розмовляти, почали швидше розуміти запитання, швидше на нього відповідати, чітка мова.

     Ще кілька місяців тому мама Максимка оббивала пороги, щоб її дитину взяли у школу. Члени комісії наполегливо рекомендували віддати хлопця до спецінтернату.

     Вікторія Кашкевич, мама дитини з особливими потребами:

    — Казали, що дитина не потягне, буде тяжко, потім повернемось в інтернат після школи, тобто відмовляли і були агресивно настроєні.

     Тепер і мама, й дитина задоволені. Науковці кажуть, в Європі від системи спецзакладів почали відмовлятись ще у 70-х роках минулого століття, бо зрозуміли: діти поруч із здоровими однолітками швидше розвиваються. Та й самі школярі нормально сприймають учнів з особливими потребами, — допомагають та співчувають їм.

     Марія Коляновська, науковий співробітник інституту педагогіки Національної академії педнаук України:

     — Відношення може коригуватись з боку вчителів або інших батьків, тут вже можуть бути інші проблеми, а діти — вони чисті.

     Директор школи каже: розпочали такий експеримент ще 4 роки тому. Взяли на роботу не лише асистентів вчителя, а й логопедів та психолога. Тепер малеча встигає разом з іншими освоювати програму, а заразом позбувається надмірної сором’язливості.

     Володимир Скрицький, директор школи № 233:

     — Коли зустрічаєш дитину 3-4 класу, це вже дитина, яка з тобою спокійно вітається, щось розмовляє, може тобі щось розповісти.

     Посаду «асистент вчителя» офіційно запровадили лише цього року. Утім вчителі, які вже працюють на цій посаді, називають себе ентузіастами. Зарплатня — півтори тисячі гривень. Не краще й з навчальними методиками.

     Оксана Корольова, завідувач відділу управління освіти Оболонської РДА:

     — Методик для викладання взагалі предметів або навчання в інклюзивній формі навчання, коли вона є, — їх немає.

     Учитель, який бажає змінити професію і стати асистентом, має закінчити піврічні курси, оскільки виші лише розпочали підготовку таких кадрів.
     А у столиці планують вже з наступного року забезпечити всі перші класи асистентами вчителів, вони допомагатимуть не лише дітям з особливими потребами, а й решті першачків звикнути до шкільного навантаження.