Лідер - не для спокійного життя

“Лідер” — не для спокійного життя

«Лідер» — не для спокійного життя

Це засвідчила новорічна зустріч членів обласної організації інвалідів віз очників

— У нас немає жодного заходу, — спортивного чи розважального, — на якому б ми не вирішували якихось проблем, — підкреслила Валентина Марусенко, голова обласної організації інвалідів-візочників «Лідер», яка є одночасно представником Національної Асамблеї інвалідів України від нашої області.
І в цьому була змога пересвідчитись, побувавши на новорічному святі, в якому взяли участь представники від осередків інвалідів з різних районів. А відбувалося це незвичайне свято, на якому віденський вальс виконували на інвалідних візках, у барі «Світлана», що в Сторожинці. До початку заходу Валентина хвилювалася: на вулиці в той день була ожеледиця, авто буксували, то чи приїдуть усі запрошені? Чи не зірветься зустріч, якої чекали з таким нетерпінням. У прикрашеній залі мерехтіли кольорові вогні, лунала музика, останні штрихи на святкових столах «виписували» офіціанти… Дуже не хотілося, щоб все це — намарне.
Гості почали прибувати вчасно. І вже через якийсь час залу неможливо було впізнати: панувало пожвавлення, лунали голоси, вітання…
А зібралися тут лідери, люди, які свого часу не піддалися розпачу, знайшли можливість самореалізуватися. Доля кожного — унікальна, але об’єднує всіх, на жаль, спільна біда. Хтось з нею живе з дитинства, а когось вона спіткала у більш зрілому віці. Так, як, приміром, це сталося з В. Марусенко. Період реабілітації після фатального падіння з дев’ятого поверху був тривалим, але потім дівчина повернулася до активного життя. Тривалий час разом з чоловіком Дмитром були застільниками цікавих заходів для спинальників, помічниками голови районної організації інвалідів О. Хавронюка. Валя з Дімою, одружившись на візках, своїм вчинком ніби «дали добро» на наслідування, засвідчили можливість існування таких сімей… Саме тому на святі так часто згадували ім’я Дмитра Бушку, який не так давно покинув цей світ.
Люди з обмеженими можливостями не соромляться говорити про свої фізичні вади, але не люблять, щоб їх вважали хворими, а тим більш — неповноцінними.


Лідер - не для спокійного життя

Лідер - не для спокійного життя

— Ми хочемо, щоб суспільство сприймало нас, як частину себе, не відокремлювало, — зауважила, звертаючись до присутніх, Валентина Петрівна.
Вона, насамперед, подякувала голові районної ради та райдержадміністрації П. М. Брижаку за фінансування заходу та безпосередню участь в ньому, підкресливши, що ще не раз буде звертатись по допомогу до влади. Натомість, у своєму вітальному слові Петро Михайлович підкреслив, що завжди готовий підтримати ініціативи мужніх людей з обмеженими можливостями, побажав їм витривалості та міцного здоров’я. Привітав присутніх і голова районної організації О. Хавронюк, інші запрошені. Координатор осередку Л. Рассомахіна з вихованцями районного ліцею підготувала розважальну програму, в якій були різні казкові персонажі. Школярі особливо ретельно готувались до дійства і, прощаючись, підкреслили, що це новорічне свято запам’ятають на все життя: такої концентрації оптимізму вони не пам’ятають. А атмосфера дійсно була надзвичайно теплою.
— Ми вміємо веселитися, — підкреслила чернівчанка Любов Чернецька, яка очолює міську організацію товариства інвалідів, є активною учасницею різних конкурсів.
На свято вона завітала з подарунком: власним віршем про долю собі подібних. Таких має вже чимало, мріє про збірочку.
Неодноразовим переможцем конкурсів з танців на візках є чернівчанин Павло Соколов. В арсеналі його перемог — першість в авторалі на теренах області. До речі, працює таксистом, має сім’ю, якою опікується, як справжній чоловік.
Конкретною справою займається і чернівчанин Роман Залевський. Він — директор приватного підприємства з виробництва протезів «Опора», керівник міського товариства «Милосердя». Разом з дружиною Олександрою Козловою долають труднощі життя візочників вже три роки. Станіслав Галак — вісімнадцятилітній хотинчанин — приїхав на свято з мамою, котра є найнадійнішою і єдиною опорою йому в житті. Хлопець навчається в Чернівецькому національному університеті, мріє про кар’єру.
Іван Луник з Заставни дуже багато робить для людей в соціальному плані. Саме тому й обрали його депутатом районної ради, не зважаючи на те, що пересувається на візку. Активна життєва позиція цієї людини дивує. До речі, він зауважив, що приємно вражений нашим містом, значно чистішим і охайнішим від свого рідного. «І для інвалідів тут більше зручностей. Якщо можете, так і відзначте у вашій газеті».
Не менш активна і чернівчанка Лариса Курчак, яка всіх подивувала співочим талантом, подарувавши присутнім кілька ліричних пісень буковинських авторів. Завжди сповнена ідей Галина Савка з Лужан Кіцманського району. Чимало її ініціатив втілені в життя.


Лідер - не для спокійного життя

Лідер - не для спокійного життя

А наш район на святі представляла молода мама з Нижніх Петрівців Людмила Скіпор-Андроник, відома читачам районки, як переможниця обласного конкурсу краси серед людей з обмеженими можливостями. Створивши сім’ю, молода жінка є не менш активною. Василь Іліуц з Чудею відомий перемогами у спортивних змаганнях, що традиційно проходять в районі. Флорентина Прокопюк та Ельвіра Федорчук з Ропчі відомі краянам, як вокалістки, переможці фестивалю «На крилах натхнення» (Київ-2010). Сторожинчанин Володя Гаврилюк також дружить зі спортом, опанував комп’ютер, прагне працювати на фірмі. А Андрій Перчик зі Сторожинця вперше бере участь у подібному заході. І був приємно вражений, що жити й на візку можна цікаво й повноцінно.
Танці, пісні, конкурси, а поміж ними — спілкування. Чимало проблем порушено на рівні району. А також намічено основні напрямки роботи на обласному рівні. Труднощі для людей з обмеженими можливостями починаються відразу ж за порогом оселі. Особливо — у сільській місцевості, де дороги взагалі непридатні для пересування на візках. Велика потреба в транспортних засобах, кваліфікованому медично-санаторному лікуванні, доступності вищої освіти.
— Ми хочемо працювати, почуватися потрібними суспільству. Зрештою, заробляти на життя, бо пенсія наша надто мізерна. Ми — як всі.
Так сказала Любов Чернецька, яка пересувається самостійно, але не без проблем.
Найменше ж інвалідам потрібна «одноразова жалість».
— Ми не хочемо милостині, а постійної турботи держави. І визнання.
І все ж, спонсори необхідні. Хоча б для того, щоб організувати святковий обід з призами, нагородами, сюрпризами. На згаданому заході такими стали, крім РДА та районної ради, обласний банк «Аваль» (Є. Конопська), приватні підприємці Н. Пампуряк з Чернівців, Н. Костюк та Є. Мацалковська з Сторожинця, власники бару «Світлана». Пісні подарувала Леся Франків, …..Ярославська, звукооператор — Леонід Булавін.
— Ми дякуємо всім, хто підтримує наші починання. Особливо — владі, якій ми не обіцяємо спокійного життя, — пообіцяли учасники свята.


Лариса ЛЄВІНА.