Доповідь Манько Володимир Григорович – начальник відділу зовнішніх та внутрішніх зв’язків Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів

Передаю щирі вітання від керівництва Всеукраїнського Центру
професійної реабілітації інвалідів і безпосередньо від його директора заслуженого лікаря України, кандидата медичних наук Авраменка Миколи Леонідовича і висловлюю надію на тісну співпрацю з кожним із Вас у питаннях організації виконання державної політики з професійної орієнтації і професійної реабілітації осіб з обмеженими можливостями як проміжного етапу при пошуку зайнятості. Низько схиляємо голову перед організаторами такого важливого і необхідного соціального заходу. Особливо вдячні …

Протягом восьми років, на повній безоплатній основі для реабілітантів,
здійснюється професійна реабілітація на базі нашого Центру. За цей період понад 2000 осіб з обмеженими фізичними можливостями отримало комплекс соціальних послуг, в тому числі і робітничі професії як актуальні на відкритому ринку праці так і спрямовані на само зайнятість випускників, в тому числі і і на зайнятість в домашніх умовах.

Як свідчать оцінки вітчизняних і міжнародних експертів, наш Центр
відповідає європейським стандартам установ з реабілітації інвалідів, здійснює свою діяльність за стандартами Міжнародної організації праці, має сучасну навчально-методичну і матеріально-технічну бази, оснащений за принципами безбар`єрності та всюди доступності. Для слухачів на візках у нас забезпечена доступність як до житлових так і до навчальних корпусів, до їдальні і бібліотеки, навіть басейн і лікувальні ванни оснащені спеціальними ескалаторними пристроями. Житлові корпуси та навчальні класи повністю обладнані з урахуванням потреб слухачів. Щороку на сцену нашого клубу для демонстрації своїх талантів по спеціальному пандусу підіймаються десятки талановитих співаків, поетів, танцюристів. У конкурсі «Дві зірки» в минулому році переможцями стала пара, яка пересувається завдяки візочкам. Цілодобово слухачами опікується досвідчений педагогічний і медичний персонал. Не зважаючи на таку «пильність» з боку персоналу Центру за вісім років нашими випускниками утворено 41-ну сімейну пару, переважна більшість з яких мають здорових і щасливих дітей.

Але останнім часом все складніше і складніше стає потрапити до нас
нашим потенційним слухачам. Внаслідок проведених вхідних анкетувань зарахованих слухачів нами виявлені штучно встановлені бюрократичні перепони на місцях і інформаційна блокада в реалізації права особи з інвалідністю на професійну реабілітацію. Які ж труднощі долали наші слухачі, торуючи шлях до реабілітації у стінах нашого Центру?

• 1. Протягом останніх двох-трьох років в місцевих органах влади
  відбулися кадрові зміни і в управління (відділи) прийшли фахівці, які самі мають неповну інформацію про Центр, а відповідно, дають своїм підопічним викривлену інформацію про соціальні послуги, які у нас надаються. Серед прикладів недостовірної інформації є повідомлення про «відсутність путівок» до Лютіжа. І це при тому, що вже чотири роки державні органи не здійснюють адміністрування набору до Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів, який я представляю. Другими словами путівок до нас взагалі не існує. Натомість є право особи з обмеженими можливостями на професійну реабілітацію, проголошене в статті 25 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» і пунктах 1-3 Порядку надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 80.
• 2. Непоодинокі випадки нав`язування посадовцями особам з інвалідністю, всупереч їх побажань, певної реабілітаційної установи і актуальної на місцевому ринку праці професії. При цьому зорієнтованість особи на само зайнятість до уваги не береться. Згідно з наведеними вище нормативними актами ніхто не має права перешкоджати особі з інвалідністю в реалізації його згаданого вище права, також ніхто не вправі вибирати реабілітанту місце проходження реабілітації і його професійний напрям, окрім самої особи з інвалідністю. І ми всі повинні зробити все, щоб це право не перетворилось на нездійснене гасло.
  Серед наших слухачів є чимало таких, які вже набули вищу освіту, але нажаль стати бухгалтерами, юристами, а тим більше державними службовцями їм не судилося. А набуваючи у нас фах швачки, перукаря, взутєвика чи бджоляра наші випускники стають само зайнятими, не втрачаючи надію стати фахівцями за раніше отриманими професіями. Одним вдається реалізувати себе за раніше обраною професією через рік чи три, а іншим ніколи. Ось і залишається само зайнятість на все життя.
• 3.Причиною не направлення осіб з інвалідністю на професійну реабілітацію оголошується відсутність гарантійного листа з майбутнього місця роботи, тобто зобов`язання роботодавця уже за 5 чи 10 місяців гарантувати спеціальне робоче місце і відповідне працевлаштування. Такі дискримінаційні умови принижують наших абітурієнтів і ставлять в нерівні умови навіть перед здоровими громадянами нашої держави. Сьогодні законодавство не містить таких вимог, а відповідно відсутність цього листа не має бути непереборною перешкодою для потрапляння у реабілітаційну установу. Кожне наше втручання у конкретному випадку усуває цю болючу бюрократичну зачіпку.
• 4. Кожний третій наш слухач дізнався про наш Центр від друзів і знайомих, в той час як 22 відсотки від органів праці і соціального захисту населення. 10-ти відсоткам наших слухачів про можливості реабілітації в Лютіжі розповіли працівники МСЕК. І тільки 5 відсотків дізналися про нас від громадських організацій інвалідів. Це говорить про те, що у нас попереду великі резерви в роботі. 81 відсоток випускників заявили про чітке бажання працювати за отриманою в Центрі професією. Нажаль як підтверджує статистика 2009 року це бажання було реалізовано тільки 45-ма відсотками слухачів. Кожний другий заявив про готовність шукати собі роботу самостійно, в той час 40 відсотків скористаються послугами служб зайнятості.

Укладаючи договір з Луганською громадською організацією ЛОГМО «АМІ-СХІД» ми сподіваємося на спільне подолання цих штучних перепон, а позиція про юридичне супроводження взагалі життя особи з інвалідністю вважаємо дуже актуальною і пропонуємо цей процес розпочинати з моменту професійної орієнтації.

Ми надіємось, що започаткований нами з АМІ-Схід процес співпраці пошириться і на інші громадські організації інвалідів. Давайте протягувати одне одному руки і особам з обмеженими можливостями в нашій країні стане жити комфортніше, а головне цікаво і корисно як для їх самих так і для держави вцілому. Всім хто зацікавився Всеукраїнським Центром професійної реабілітації інвалідів, що розташований поблизу Києва у мальовничому сосновому гаю, прошу звертатися до мене для обговорення формату співпраці і отримання інформаційних матеріалів.