Всеукраїнська Нарада членів молодіжної ради громадських організацій інвалідів НАІУ

«Проблема соціальної адаптації молоді з обмеженими фізичними можливостями зумовлена відсутністю окремих державних програм, спрямованих на всебічний розвиток молоді з інвалідністю на Україні, чому й відповідає вкрай низька соціальна активність даної соціальної групи».

Такого висновку в результаті роботи Всеукраїнської Наради членів молодіжної ради громадських організацій інвалідів Національної Асамблеї інвалідів України прийшли молодіжні лідери ГОІ з різних регіонів держави.

Також було відмічено, що дана цільова група не вивчена, не досліджена, не зрозуміла.

За думкою представників молодіжної ради, в Міністерстві сім’ї, молоді та спорту дана група та напрямки діяльності для цієї категорії громадян фактично не прописані ніякими пунктами у загальнодержавних молодіжних програмах. Цей факт дуже вражаючий, здається, що діти та молодь з інвалідністю повністю віддані під опіку Міністерству праці та соціального захисту населення, яке й повинно вирішити всі потреби даних громадян.

Але діти та молодь не просто так мають цей вік, окремі прагнення, завдання, мрії, щоб не мати можливості приймати участь у загальнодержавних програмах своєї вікової категорії. Це повинні бути не одна-дві програми на рік, а прагнення за інтересами, талантами, включати дітей та молодь з інвалідністю у загальні програми даного Міністерства. Інакше, як буде йти інклюзія, якщо головне для дітей та молоді Міністерство сім’ї, молоді та спорту не «включає» своїх підопічних, крім спорту — паралімпійців, у життя своєї цільової групи?

Чому не має даних по Україні яка кількість молоді з інвалідністю мешкає в державі? Хто ці люди? Які мають переважно групи інвалідності? Які можливості? Які інтереси? Які проблеми? І чи тільки Міністерство праці та соціального захисту населення має вирішувати питання архітектурної доступності, спеціалізованого транспорту, культурного розвитку, працевлаштування, житла, тощо?

Хто діти з інвалідністю? Скільки з «надомників» мають навчатися в школі, скільки потрібно шкільних автобусів, в які школи, де навчаються діти з проблемами пересування та зору?

Чому фактично 100{8f4172832b18d3bf732d5cd6a1b134323d9802c8cbf045b1f303a55e12568a6c} вищих навчальних закладів та шкіл є архітектурно-недоступними? Молодіжні лідери Національної Асамблеї інвалідів України знову наголошують на тому, що архітектурна доступність складається не тільки з нормативного пандусу на вході чи крапки виклику, а й з доступного санвузла, столової, медпункту, які не мають нормативної за ДБН доступності майже ні де. Річ вже не йдеться про другі та треті поверхи навчальних закладів.

Чому Міністерство освіти та науки так повільно відноситься до потреби людей з інвалідністю, яка переважно складається з дітей та молоді щодо отримання повноцінного навчання, в гідних для людини умовах – не в гардеробі, не змушуючи себе носити на руках по поверхам, не вислуховувати проблеми відсутності сурдоперекладача у Вузах, соціального супроводження, що давно є нормою любої країни?

Тетяна Баранцова
голова молодіжної ради
Національної Асамблеї інвалідів України