Всеукраїнське засідання «Жінка з інвалідністю – Міфи та реальність», що відбулося наприкінці року в місті Сєверодонецьк порушило важливі питання стосовно багатьох проблем жінок з інвалідністю, в тому числі, які і знаходяться в ситуації ризику і гуманітарної катастрофи.
Організатори:
- Структура жінки ООН в Україні,
- Національна Асамблея людей з інвалідністю України
- ЛОМГО «АМІ-Схід»
За підтримки: Управління молоді та спорту ЛОДА, Центр соціокультурної адаптації молоді з обмеженими фізичними можливостями;
Серед питань, які були озвучені:
- «Жінка з інвалідністю — міфи та реальність. В ситуації ризику. Здоров’я, адаптація, самореалізація, можливості подолання психостресу»
- «Якщо мама і дитина мають потребу в підтримці держави по здоров’ю»
- «Жінки з інвалідністю, ВПО – проблеми житла, ускладнені архітектурної недоступністю; турбота про дітей та батьків похилого віку»
- «Дівчатка з проблемами здоров’я – особлива група ризику»
- «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю, згідно Конвенції ООН про права людей з інвалідністю. Державні та Міжнародні законодавчі документи.
- Інші.
На Форум приїхали жінки та дівчатка майже з усієї України: Львівська, Івано-Франківська, Київська, Сумська, Харківська, Донецька та Луганські області та місто Київ. Онлайн долучилися жінки – лідерки з Чернівецької, Полтавської, Житомирської, Чернігівської областей.
Жінки наполягали на тому, що необхідно працювати в напрямку моніторингу жіночих консультації, лікарень, з метою сприяння у створенні архітектурно-доступної середи та придбання спеціального обладнання; що необхідно створення професійної психологічної служби для допомоги дівчаткам з інвалідністю та їх сім’ям.
Жінки наполягають на забезпеченні права вибору і можливості отримувати освіту.
Говорили про необхідності проведення фестивалів творчості, конкурсів, створення творчих гуртків, студій, соціокультурних заходів, що сприяє адаптації та покращення психологічного стану дітей, в тому числі, для дівчаток з інвалідністю.
Проведення просвітницької роботи для медичного персоналу жіночих консультацій.
Під час засідання було сконцентровано увагу на жінках з інвалідністю – ВПО, які знаходяться в особливо важких умовах та є дискримінуємими за кількома ознаками. Серед головних проблем – житлові, медичне забезпечення, відсутність можливості працевлаштування, відсутність психологічної допомоги.
Головним результатом засідання стала Резолюція
Деякі тези:
«Ми, учасники та учасниці Всеукраїнського засідання «Жінка з інвалідністю – Міфи та реальність» (далі Засідання), представники громадських організацій людей з інвалідністю з Луганської, Донецької, Київської, Львівської, Івано-франківської, Сумської, Полтавської, Чернівецької, Житомирської областей та міста Київ, батьківських організацій дітей з інвалідністю, за участі та підтримки: Структура жінки ООН в Україні, Національна Асамблеї людей з інвалідністю України, МБФ «Український жіночий фонд» та на державному рівні управління молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації, з огляду на те, що жінки, дівчата з обмеженими фізичними можливостями знаходяться в особливо несприятливих умовах, дискримінуються за множинними ознаками, порівняно більше страждають від відсутності доступної медичної допомоги, психологічної захисту, соціальної дискримінації, жорстокого поводження, потребують підтримки на законодавчому, громадському, інформаційному рівні, створюємо цю РЕЗОЛЮЦІЮ. Особливо постраждалою категорією є жінки, які мають статус вимушено переміщених осіб і знаходяться в ситуації ризику та гуманітарної катастрофи.
Учасники засідання (жінки, дівчата – лідери та представниці громадських організацій людей з інвалідністю України) вирішили звернутися до керівництва місцевого і державного рівнів, до широкого кола громадськості, НУО, жіночих і правозахисних громадських організацій щодо сприяння в реалізації та захисті їх прав, наданих Конституцією України, Конвенцією ООН по правам людей з інвалідністю, інших державних та міжнародних законодавчих актів – проблематика в дотриманні цих прав відображена в даній резолюції.
Суспільство має стереотип щодо жінки з обмеженими фізичними можливостями, ще й досі часто помилково вважається, що фізична неповноцінність неминуче призводить до неповноцінності соціальної.
Вважається, що жінка з інвалідністю не може відбутися, як мати і дружина, неефективна у трудовій діяльності.
Медичне забезпечення.
- «Для жінки з інвалідністю архітектурно недоступні жіночі консультації і пологові будинки. Жінка, яка пересувається на інвалідному візку, практично не має можливості отримати доступну професійну медичну допомогу. Відсутня доступність будівлі, немає сучасного медичного обладнання (практично ніде немає крісла-трансформера).
- Для жінок та дівчат, які мешкають в сільській місцевості, ситуація ускладнена віддаленими територіями, відсутністю транспорту, супроводу, в сільських лікарнях проблеми з архітектурним доступом ще гірші, порівняно з містом.
- Жінки з втратою зору страждають від неможливості орієнтуватися в лікарнях без супроводжуючого. Для жінок із втратою слуху існує проблема комунікації з лікарями. Пологові будинки є тотально недоступними: входи, палати, санвузли, відсутність ліфтів – здебільшого є недоступними архітектурно, відсутні поручні, кольорові позначки для людей з вадами зору.
- З жінками та дівчатами, які мають проблеми інтелектуального розвитку, з боку лікарів відсутні навички комунікації, а тем більше розуміння, що лікар має надати допомогу цій пацієнтці, як і всім іншим та ставитися до неї з повагою.
- Серед лікарів існують стереотипи щодо права на репродуктивну функцію жінок, які мають інвалідність – жінка страждає від нерозуміння, образ, пресингу з боку лікарів під час виношування дитини, отримує пропозиції на аборт і т.п.; учасниці засідання розповідали про випадки примусових абортів, після чого жінка вже не може мати дітей».
Резолюція стала поштовхом для створення Всеукраїнської Ради жінок -лідерок НУО людей з інвалідністю
По закінченню засідання відбулася соціокультурна програма «Жінка, діти, натхнення» де дуже чітко зазвучала тема наставництва та підтримки лідерами – дітей та молоді з обмеженими фізичними можливостями.
Всі учасники та учасниці наголошують щодо необхідності проведення подібних форумів, семінарів, засідань, зустрічей, де будуть озвучувати проблеми жінок з інвалідністю, пропонувати шляхи їх вирішення, залучати до співпраці представників влади, ЗМІ, НГО, інші партнерські організації.
Захід відбувся за підтримки:
МБФ «Український жіночий фонд»
Агентства ООН у справах біженців
КУ «Луганський обласний центр соціокультурної адаптації молоді з обмеженими фізичними можливостями»
Підтримка на місцевому рівні:
Луганське обласне відділення фонду соціального захисту людей з інвалідністю
Луганського обласного відділення Червоний Хрест України
Інформаційна підтримка:
Національна Асамблея людей з інвалідністю України
Журнал «БізнесWomen”
МОЖУ (Міжнародне об’єднання жінок українок)
East West Mentor Uа