2003 рік, вересень, перша зустріч в офісі Національної Асамблеї людей з інвалідністю України. Нас з Олексієм зустріла Вікторія Назаренко.
До того, вже рік, у 2002 році, як було створено АМІ-СХІД https://ami-cxid.org/. Вже була проведена велика робота в Луганській області щодо молоді з інвалідністю, мешканців селищ та міст Луганщини.
Ми отримали дозвіл на дослідження в Луганській обласній нейротравмі, в архіві, де в історіях хвороб було виявлено:
за 5 років вкрай важкі травми хребта отримали близько 500 людей, середній вік 25-34 роки, в більшості чоловіки. І так + — кожні 5 років. + — 500… 500…..500……
Але людей на візках ніхто майже не бачив в області…
В літку 2002 року ми створили молодіжний клуб та за підтримки радіо та печатних ЗМІ давали оголошення з проханням заявити про себе, та почати спілкуватися за допомогою АМІ-СХІД.
Вже через рік ми мали велике коло дівчат та хлопців з інвалідністю, з різних куточків Луганської області, вивчили їх потреби, але…. Що далі? Була вкрай потрібна Концепція підтримки молоді нашої категорії.
Тоді ми прийшли з Alex Soroka до офісу Національної Асамблеї людей з інвалідністю України. Нам багато не прийшлося розповідати, адже проблеми молоді Вікторія Назаренко генеральний секретар НАІУ знала добре. Вона підтримала ідеї, ще більше запропонувала. І в 2003 році, в грудні пройшов Перший молодіжний форум, який відбувся в Міністерстві молоді та спорту України Олександр Ярема (дякуємо!!!!) та об’єднав більше 200 дівчат та хлопців з різних куточків України.
Так, я стала координатором програми НАІУ Розвиток молодіжного громадського руху в Україні, а команда Національної Асамблеї людей з інвалідністю України стала опорою на шляху навчання, розуміння прав нашої категорії.Тоді багато організацій громадянського суспільства, тільки починали відкривати для себе цілий світ ПРАВА, АДВОКАЦІЇ, ВІРИ В СВОЇ ПРАВА ТА МОЖЛИВОСТІ, ЯКИХ НЕ БУЛО НІКОЛИ.
За стільки років відбулося безліч подій, досягнень, здобутків, згадаю лише декілька:
— Майже дворічна робота по ратифікації Конвенції ООН про права людей з інвалідністю в складі НАІУ в Луганській області, а потім впровадження статей Конвенції, що відбувається донині;
— Незабутній захід 2007 БЕЗБАР’ЄРНА УКРАЇНА, під головуванням Президента України, від якого розпочалася розбудова нормативно-правової бази, розуміння ДБН, створення Комітетів доступності;
— Засідання Кабінету Міністрів України та організацій громадянського суспільства;
— 2014 Україна за мир!
— Тривала робота в областях, а потім презентація Альтернативного звіту в колі представників міністерств та відомств;
В 2014- 2016 без НАІУ нам, керівникам ГО зі Сходу, було би неможливо вирішувати індивідуальні та загальні питання найвразливіших категорій ВПО.
Як і надважкі питання людей з інвалідністю, що пересувалися на лінії розмежування.
Сьогодні 20 років потужній організації громадянського суспільства, яка щіро ділилася досвідом, наробками, знаннями, контактами, мотивувала, рухала, несла наші, тоді такі юні організації до тієї потужності, яку ми маємо сьогодні.
Я хочу подякувати Вам, мої колеги та друзі за те, що Ви знайшли сили підтримати нас та навчити виборювати права людей з інвалідністю, вчитись бути рівними, а потім будувати суспільство рівних можливостей.
Дякую Валерій Сушкевич, Вікторія Назаренко, Наталія Скрипка, Ярослав Грибальський, Larysa Bayda, Olga Zhurbenko, Наталя Заскалета, Евгений Свет, Олег Полозюк, Олена Поліщук
Дякую всім лідерам та лідеркам, хто працює в областях Татьяна Шелюг, Валентина Добридіна, Неля Ковалюк, Микола Макар , Надія Поламарчук, Ірина Твердохліб, Леся Валяєва Олег Лепетюк та всі, всі, всі.
І окремо…. Дякую всім, хто допомагав та допомагає реалізовувати програми захисту прав людей з інвалідністю в Луганській області…. Якщо про роботу на Луганщіні то, це тема особлива та натхненна, адже не було тієї структури, яка не співпрацювала би з нами в напрямку ратифікації, а потім реалізації статей Конвенції ООН.
Я не зможу перерахувати всіх, хто підтримав розвиток громадського руху людей з інвалідністю в рідній області.
Але є ключові особи, які були та є поруч в різні роки та у найважкі часи:
Александра Литвиненко, Iryna Diachenko , Зинаида Невзлина
Віктор Яриш