Заняття з української мови та літератури проводились згідно з графіком, але за потреби відбувались додаткові уроки навіть було збільшено тривалість занять до 75-80 хвилин на прохання учнів, оскільки обсяг матеріалу був більшим, а дітям цікаво.
Працювали, повторюючи слова мудреця-філософа Григорія Сковороди: «Найкраща помилка та, якої допускаються у навчанні»
Щоб дітям було цікаво, не дотримувались хронології у вивченні літератури: УНТ, література 19, 20 століть і творчість сучасних митців переплітались, створюючи цілісну картину неповторної рідної словесності.
Для мовних тем брали речення, прислів’я, приказки, фразеологізми, рядки поезій, щоб бачити нерозривність розвитку життя і мови.
На уроках літератури вивчали УНТ: перекази та легенди про мову, Україну, квіти, рослини. Знайомились з притчами «Про Вавилонську вежу», «Сліди на піску», «Тріснутий глечик» , які стали матеріалом для міркувань про наше життя.
На заняттях, присвяченим вивченню творів Г.Сковороди, І.Котляревського, Лесі Українки, робили висновки про те, наскільки важливими були для українців проблеми, порушені в їх творах, як щиро вболівали вони за долю української мови. Діти пояснювали вірші, байки, поему, вивчали нові для себе слова.
Часто учні самі пропонували теми наступних уроків. Була приємно вражена проханням більше вивчити творчість Т.Шевченка. Читали поеми «Катерина». «Наймичка», «Кавказ», «Сон». Відкривали для себе Кобзаря через його дуже сучасні пророчі твори.
Кожен прочитаний твір, на моє переконання, має хвилювати, збуджувати думки, має виховувати. Такими були «Листи до сина» Василя Стуса, вірш В.Симоненка «Дід умер».
Урок літератури – це своєрідний поштовх, щоб знайти «свого» письменника, свою тему. Так діти дізнались про історичні романи Василя Шкляра, про поетичні твори Станіслава Чернілевського та Оксани Пахльовської.
Кількахвилинні оповідки В.Сухомлинського вчили людяності, доброти, турботливості, поваги («Сором», «Суниці для Наталі», «Нові штани» та багато інших).
Учні залюбки читали, вивчали напам’ять поезії, гуморески. До Дня Незалежності приготували вірші-вітання.
Уроки мови будувала так, щоб тексти, речення для закріплення мовних тем мали виховне значення. Добирала прислів’я, приказки про важливість навчання, про родину, про дружбу, про працю.
За час навчання працювали з лексикою: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми. Ці знання закріплювали, вивчаючи інші теми: правопис префіксів, прислівників, закінчень іменників, вживання знака м’якшення й апострофа, виконуючи завдання та вправи.
На кожному занятті вправлялися у правильному наголошуванні слів, у правильній побудові прийменникових сполучень, редагували речення з лексичними помилками. Слідкували за дотриманням правил благозвучності.
Потрібно відмітити особливість уроків української мови та літератури. Мовний матеріал, який вивчається, повторюється, закріплюється не нав’язливо пропонується учням, а з обмовкою, що це їм потрібно знати для більшої впевненості в собі. Вивчений вірш чи гумореска, вибрані за вподобанням – це в скарбничку для рідних або друзів, це подарунок, який підіймає настрій.
На кожному уроці були моменти імпровізації: трапились цікаві слова; вкралась помилка, що потребує пояснення і виправлення; цікавинки про мовні явища; загадки-жарти, проблемний суржик, помилка в наголошуванні та інші. Діти залюбки працювали і раділи своїм маленьким успіхам.
Прагнула переконати учнів у тому, що не соромно помилятись, вивчаючи мову, а соромно не хотіти вчити мову своєї держави, за яку сьогодні проливають кров і віддають життя наші герої, воюючи з дикою рашистською ордою.
Сподіваюсь, що наші заняття з чудовими учнями додали знань, навчили міркувати, оцінювати дії та вчинки, допомогли знайти дружню підтримку в такий непростий час. Переконана в необхідності уроків української мови та літератури для наших найкращих дітей – майбутнього України.
Любовь Коваленко